четвер, 11 вересня 2014 р.

записки Юрия Хорта

Відвідав Луганську теплоелектростанцію. До неі наближалися москалі. Назустріч нам тікали військові з 24-і бригади. Тепер вони десь в тилу, під Харковом.

На вході опору не зустріли і швидко взяли станцію під контроль. Від директора я дізнався, що ТЕС належить Ринату Леонідовичу, і відтоді мені іі не жаль. Вийшов би маленький ядерний вибух. Кажуть, шо знищило б не тільки станцію, а й усе в радіусі щонайменше 5 км. Якщо тут буде ЛНР, то взимку задубіє.

На станціі ми укріпилися, встановили трофейну техніку, чекали москалів, і, за словами сапера, "легкоі смерті". Хоча я особисто хотів побачити як від вибуху падають на землю 150-метрові труби ТЕС. Цю картину часто малювала уява. Ма
буть, феєричне видовище.

Найімовірніше, нас би взяли в кільце, відрізавши шлях до відступу украінських сил, що були на Щасті. Але саму ТЕС або брали б акуратно відстрілюючи нас диверсанти або просто розбомбмли б артилерією. Залежало від того, чи потрібна ім ця станція. Бо місцеві лугандони то задубіють, але Росіі це теж може бути "паралельно".

З даху головного цеху я спостерігав клуби диму, що піднімались у небо з навколишніх сіл і міста Щастя. Канонада тривала майже безперервно до оголошення перемир'я. Наразі знову нудьга. Усі сподіваються, що це тимчасово. Я особисто вважаю, що надовго.